Як написати книгу в жанрі детектив
Я не експерт у створенні детективних історій. І я не можу дати відповідь, як написати книгу в жанрі детектив саме вам. Але я знайшла кілька англомовних статей, які мене зачепили й я вже думаю, може і мені написати книгу в жанрі детектив?
Я не буду акцентувати увагу на визначенні, що таке детектив/детективна історія/кримінальна розповідь, цієї інформації повно в інтернет, плюс, я впевнена, що ви чудово розумієте, що таке детектив. В статтях про детективи на Майстер Класі (якщо що Майстер Клас — це навчальна платформа) акцентують увагу саме на елементах, які 100% мають бути в вашій детективній історії. Пропоную на них і зупинитися.
Отже, основні 5 елементів, які мають бути в детективній історії:
1. Детектив.
В будь-якій детективній історії є детектив (це не відкриття, але раптом хто вирішить писати без нього). Зазвичай детектив — головний герой. Вам потрібно зробити так, щоб ваш головний герой був цікавим, щоб за ним хотілося стежити, спостерігати від початку книги й до кінця. Яка саме особистість ваш детектив, які він/вона має мотиви, яке минуле, сильні і слабкі сторони? Чим ваш детектив вирізняється серед інших, в чому його/її особливість та унікальність? Зараз в тренді психологія, не бійтеся й додавайте психологічних штук, щоб ваш детектив був не просто крутим, а впізнаваним для читачів своїм болем, проблемами та складнощами.
2. Злочин.
Детектив мусить обертатися навколо центрального злочину, або серії злочинів. Злочин — це каталізатор вашої історії/книги. Злочин має бути цікавим, таким, що важко забути, і головне — має здаватися, що цей злочин неможливо розкрити. В такому випадку читач буде захоплений загадкою, і муситиме читати далі, аби дізнатися правду. Сміливо заплутуйте ваших читачів. Хороший детектив — це коли до останнього не зрозуміло, хто ж скоїв злочин. Вбивство людини — це одночасно класика та кліше. Спробуйте написати про пограбування чи зникнення.
3. Підозрювані.
В детективних історіях часто буває від 2-х до 10-ти підозрюваних (а інколи і більше, уявіть: книга, 1000 сторінок, серія вбивств і всі брешуть про алібі). У цих підозрюваних слабке алібі, або є історія брехні, яка чітко вказує: ага, бреше — значить він/вона щось приховують. Ваші підозрювані є життєво важливою частиною вашої історії, бо вони відволікають увагу читача від справжнього злочинця. Інколи в детективах немає жодного підозрюваного — це посилює напругу (дуже посилює). Але будьте обережні — в детективах без підозрюваних треба вигадати щось креативне, аби справу просто не закрили, або в середині всі не зрозуміли, що «вбивця — дворецький».
4. Антагоніст.
В гарному та цікавому детективі, та і, взагалі, в кожній сильній історії є антагоніст. Антагоніст — це непокірний противник, людина чи сутність, або певна сила (влада, держава, система), цілі якої прямо протилежні цілям протагоніста (вашого головного героя/героїні). Як правило, антагоніст і є злочинець. Але у вашій історії антагоністом може бути поліцейський, який хоче першим розкрити злочин і обставити вашого детектива, або хтось, хто знає злочинця та намагається приховати його і, якийсь час, в цього «хтось» це добре виходить. Сучасний детектив тільки виграє, якщо ви інтригуєте, змішуєте жанри та пропонуєте нове.
5. Сеттинг.
Це важлива частина будь-якого детективу, бо події постійно відбуваються саме навколо місця злочину. Важливо, аби ваш сеттинг запам'ятовувався. Це не означає, що ваш детектив постійно сидить на місці злочину і все роздивляється навколо (хоча і таке можливо), але він/ вона постійно повертається туди — подумки, на фото, відео тощо. Додавайте деталі й робіть місце злочину колоритним.
Про п'ять основних елементів, які мають бути в детективній історії, поговорили. Тепер ловіть 4 поради, які допоможуть вам написати добрий детектив:
1. Цікава мотивація.
Не детектива, а вашого злочинця. Читачі прагнуть знати не просто хто скоїв злочин, а чому ваш злочинець наважився саме на цей злочин. Нічого так не псує детектив, як нецікава/неправдоподібна мотивація злочинця, або фінальне штучне зізнання антагоніста. Так само й мотивація вашого детектива — чому він/вона розслідує злочин, чому він/вона так прагнуть знайти злочинця, чому він/вона, взагалі, вирішили стати детективом?
2. Дізнайтеся, як працюють реальні детективи.
Читачі прагнуть зануритися в світ вашого детектива — і не важливо це велике сучасне місто чи глухе село. Важливо продумати та прописати деталі, важливо писати правдоподібно. Для цього дізнавайтеся деталі: хто першим виїжджає на місце злочину, як детектив проводить допит, є криміналісти чи ні, яку роль вони відіграють у вашій історії? Читачі не витрачають час на те, щоб зрозуміти, чи відповідає ваша історія дійсності. Читачі вірять або ні. І ваша ціль писати так, аби вам вірили.
Що ви знаєте про трилери? Знайдіть ключі до жанру в матеріалі літературної критикині Ганни Улюри «ТРИЛЕР: ТРИ КЛЮЧІ ДО ЖАНРУ І П’ЯТЬ РОМАНІВ В ОЧІКУВАНІ СЛЮСАРЯ»
3. Не спрощуйте.
Пам'ятайте, що читачі обирають детектив, бо хочуть вгадати, а хто злочинець. Шокуйте ваших читачів та вірте в їх дедуктивні здібності. З детективом, як жанром, проблема в тім, що ваші читачі прочитали безліч детективних історій і вашу будуть порівнювати з найкращими. Тому пишіть і пам'ятайте, що вас будуть читати ті, хто добре знайомий з детективним жанром.
4. Розв'язка.
Не розчаровуйте ваших читачів. С.С. Ван Дайн казав: «Злочин в детективній історії ніколи не має стати самогубством або нещасним випадком. Якщо ви так закінчите вашу історію — ви обманюєте довірливого читача». Така логіка має бути і в розслідуванні злочину, намагайтеся уникати оповіді, коли непорушна ситуація раптово вирішується без будь-яких зусиль зі сторони персонажів.
5. Експерементуйте та додавайте інноваційне/нестандартне.
Читайте книги в жанрі детектив. Аналізуйте, що вам подобається, чому ви вірите, а що здається несправжнім. Розбирайте сюжети, героїв, їх характер та мотивацію. Відкидайте стереотипи — раптом ваш головний герой вчинив злочин, а ваш поганець — поліцейський?