ЗВ’ЯЗАТИСЯ
З НАМИ
ЯК СТВОРИТИ ПЕРЕКОНЛИВОГО ТА ЦІКАВОГО ПЕРСОНАЖА: 5 ПРАКТИЧНИХ ПОРАД
Must know

ЯК СТВОРИТИ ПЕРЕКОНЛИВОГО ТА ЦІКАВОГО ПЕРСОНАЖА: 5 ПРАКТИЧНИХ ПОРАД

Робота над характером головного персонажу частіше за все починається у нас у голові приблизно тоді ж, коли виникає сама ідея майбутнього твору. Адже поки наша історія лише формується, ми вже приблизно знаємо, хто і що там буде робити. Та згодом у процесі написання може виявитися, що персонажу не вистачає переконливості. Це гальмує роботу над твором, бо автору перестає подобатися власний герой. А ще необхідно створити другорядних героїв і вони теж мають бути переконливими. 

Різні герої потребують різного ступеню деталізації, адже нам не потрібне повне психологічне досьє другорядних персонажів. Автор має вміти показати характер як через купу тонкощів і деталей, так і двома реченнями окреслити персонажа та більше на ньому не зупинятися.

Пропоную 5 дієвих кроків, що створюють правдоподібного та цікавого літературного героя. Кожен із них універсальний, зустрічається в реальному житті й літературі: класичній та сучасних бестселерах. 

Особлива риса. Відмінність

Ніро Вульф розводить орхідеї, Шерлок Холмс грає на скрипці, Каренін хрустить пальцями, Гаррі Поттер вміє говорити зі зміями. Кожна з цих здібностей або звичок героя прекрасно інтегрована в художній світ твору. Водночас вона робить персонаж об'ємним та відмінним від усіх інших. Не обов'язково, аби ця деталь допомагала сюжету чи була дуже в характері персонажа. Навпаки, відмінність — на те і відмінність, що може навіть суперечити загальному враженню від героя, і це додає додаткової глибини образу.

Одним із важливих елементів будь-якого героя є його/її розмовний синтаксис. Слова-паразити, особливості вимови –– ви, як автор, маєте надати вашому персонажу голос, його/її унікальний голос. Далі вам стануть у пригоді звички до певного сорту алкоголю чи тютюну, улюблена їжа, або, навпаки, відраза до продуктів, запахів, бруду, якась деталь гардеробу, специфічне почуття гумору, будь-що дивакувате працює на правдоподібність персонажу. 

Придивіться до героїв Роулінг. Вона постійно використовує цей інструмент як для головних, так і для другорядних характерів. Рон боїться павуків, Невіл все губить та ламає, Геґрід рятує все живе, професор Амбридж носить рожеве, Філч обожнює свою кішку… цей перелік легко продовжити. Кожного разу Джоан знаходить таку звичку чи особливість, що викликає певну емоцію у читача, “пасує” до характеру персонажа і робить його живим, справжнім. Так вона не розказує про внутрішній світ героя, а демонструє його через особливості поведінки.

Мотузочка з минулого