ЗВ’ЯЗАТИСЯ
З НАМИ
МИСТЕЦТВО ПРОГРАШУ: П’ЯТЬ РОМАНІВ, НАПИСАНИХ ВІД ДРУГОЇ ОСОБИ
Must read

МИСТЕЦТВО ПРОГРАШУ: П’ЯТЬ РОМАНІВ, НАПИСАНИХ ВІД ДРУГОЇ ОСОБИ

У сучасній літературі проза, написана від другої особи, — одиничний виріб. Найскладніший режим оповіді з усіх можливих; каверзний як для автора, так і для читача, в першому випадку то є технічна складність, у другому – психологічна.

Поєднання оповіді від другої особи з теперішнім часом треба тоді, коли слід передати мінімалізм подій при граничному емоційному напруженні включених у події людей. Герої таких творів — наче ті кімнати, де вирують гучні вечірки, але вікон і дверей нема. Читач має самотужки виявити причину того (нервового зриву), що відбувається з героєм, але спроможний це зробити тільки тоді, коли все давно закінчилося, себто пережити актуальний момент як спогад. Складно? Та ще б пак!

Читач стає безпосереднім учасником подій, нас змушують щось робити, щось відчувати, нас скеровують до дії та емоції, роблять це неприкрито-прямо й навіть непристойно – і це протягом доста тривалого часу. Функціональної різниці між читачем  та персонажем буцімто нема (а це очевидна брехня). Маніпуляція, яка заявляє по себе: «Так, я — маніпуляція», і тим подвоює свій вплив.

Чому автофікшн такий важливий? Пропонуємо розібратися. Читайте «РОЗКАЖИ МЕНІ ПРО СЕБЕ: ЩО ВОНО ТАКЕ — АВТОФІКШН?»

Провідна емоція Ти-оповіді — тривога й сором. Читач: тебе втягнули в історію, у якій ти є безпосереднім учасником, але ніц не контролюєш при цьому. Герой: ти розповідаєш історію, у якій не хочеш бути головним героєм, ти делегуєш свої помилки-травми слухачу. Такі сильні емоції складно переживати весь час, поки читаєш, надлишкова близькість героїв неприємна, задуми автора — очевидні. Тому дуже часто книжки від другої особи, знаючи про свій амбівалентний емоційний впив, стають саркастичними, така собі обопільна гра в піддавки автора і читача, де цінним є програш обох. 

…І ти змиряєшся, зберігаєш це посилання, щоби принагідно уважно проштудіювати п’ять  романів, автори котрих втягнули тебе в історію силоміць, та щоби віднині звертати увагу на книжки, котрі взялися тобі раптом «тикати». Ти почуваєшся озброєним проти вторгнення у твою читацьку приватність. Бо ти готовий ризикнути нею заради доброї прози.  

Атик Рахімі, «Земля і попіл»

Роман «Земля і попіл» розказує про одну подорож (по)воєнним північним Афганістаном. Старий Дастагір і його онук Ясин шукають Мурада, їхнього сина та батька. Мурад подався працювати на шахту ще перед тим, як Совєти зруйнували Абкуль, село Дастагіра. Всі, окрім цих двох, загинули. Моджахеди влаштували пастку радянським солдатам, ті помстилися, винищивши село. Мурад цього не знає, батько має принести йому сумну звістку — загинула і дружина Мурада, зокрема. Ясин контужений, він повністю втратив слух, хоча певен, що то світ позбувся звуків: «Бомба була велетенською. Вона принесла тишу? Танки забрали голоси і поїхали?».

Подорож триває уже тиждень, коли ми приєднаємося до героїв: Дастагір та Ясин чекають на КПП вантажівку, що має їх довезти до містечка Мурада. Ми всі ті вісімдесят сторінок роману знаходимося поруч зі старим, дізнаємося про його жахи і печалі, бачимо його викликані травмою галюцинації. А йому є про що подумати. Чи варто повідомляти сину про смерті близьких чи дати йому побути у світі, де ті, кого ти любиш, ще живуть? Чи не подумає, бува, Мурад, що він винний у цих смертях, бо пішов і не захистив родину? Чи краще буде від того, що вісником смерті стане рідний батько, а не якийсь незнайомець? Чи смерть на війні — це приватна справа родини?.. Мурад уже знає про загибель родини.

Про героїв ми насправді відаємо мало-мало: Ясир глухий, Мурад був ув’язненим, бо заступився за честь дружини, Дастагір жує тютюн. Вони мало говорять про себе. Більша частина твору — це питання, а не повідомлення. Питання на кшталт «бомба принесла тишу?», які начебто риторичні, але це не так. Таліби і громадянська війна в Афганістані: їх неможливо буде зрозуміти, якщо не дати відповіді на ці питання початку радянського вторгнення. 

І головне: Ти-оповідь не дозволяє нам ототожнитися з героєм, автор цілком свідомо дає нам знати: досвід, який пережили афганці під час російського вторгнення, не можна зрозуміти, просто прочитавши про це коротку книжку. Книга очевидно розрахована на західного читача, і Рахімі дає читачу пораду тримати дистанцію саме через Ти-нарацію. Сила роману Рахімі в його етичному антивоєнному посланні, його треба зрозуміти, а вже потім — відчути.

Ти-оповідь тут має засвідчити самотність героя і ширше: війна — це горе кожної конкретної людини, не колективний акт, а індивідуальний. «Земля і попіл» переспівує історію Рустама та його сина Сухраба (з «Шахнаме» Фірдуосі), в якій син, що все життя шукає батька, випадково гине в битві з ним. Так себе бачить старий: тим, хто убиває власного сина. Але ця відсилка до «Шахнаме» важлива і щодо Ти-оповіді: саме в поетичній традиції Фірдуосі коханий/кохана — це таке от метафізичне Ти, хтось, хто завжди поруч і завжди відсутній. Нас запрошують бути за (не)упередженого свідка болю за межею терпіння. На таке запрошення варто наблизитися.

 

Вендела Віда, «Одіж пірнальника лежить порожньо»

Жінка прилітає на Касабланку, що в Марокко. Це не Марокко Пола Боулза (у Віди є купа відсилок до романів Боулза) чи Касабланка Майкла Кертіса (і звідтам теж є цитати), а місцевість, де туристичні довідники радять не затримуватися більше, ніж того вимагає пересадка на інший авіарейс. Порада слушна: уже під час реєстрації в мережевому готелі жінку пограбували, забрали квитки, документи, картки, з дивної поведінки персоналу, охорони і поліції видно, що то самі готельні служби влаштували крадіжку. В цей час знаходять схожий рюкзак із паспортом та кредитками, які належать так само білошкірій-темноволосій американці під сорок, і жінка погоджуються визнати ці речі й цю особу за власні.

Втрата себе.

Ми її справжнього імені не почуємо. «Останнім часом ти не була собою». Це одна з перших реплік у  романі, вона з розвитком сюжету стає буквальною. Героїня завжди хтось інша, ніколи не вона сама. І навіть не тому, що вона назветься різними чотирма іменами, чергове її фейк-ім’я акурат закінчить роман, а найдовше вона зватиметься іменем своєї двомісячної небоги. Уже з першої сцени поруч із нею є жінка-двійник, яка схожа на ту небораку більше, ніж вона сама на себе. У неї є сестра-близнючка, гарна та успішна, з дитиною і добротним шлюбом (всього цього у оповідачки нема, ясно). Вона влаштовується дублеркою відомої американської акторки — жінки відомої, нереально гарної й з ідеальною шкірою (нема у головної героїні і цього теж). Зрештою, вона присвоює паспорт жінки, на яку схожа. У неї на обличчі шрами, сліди від підліткових вугрів, колись вони змусили її займатися дайвінгом: коли пірнаєш, судді не бачать твого обличчя і складають про тебе думку за твої навички, а не за твій вигляд. Так вона розказує. Цікаво, що ідеться їй про суддів, а не глядачів спортивних змагань. Вона завжди готова до двох дій: визнати себе винною та сховатися. 

Втратити себе в системі дзеркальних відображень.

У неї щось сталося. Вона розлучається, але причина не лише в цьому. Натяки на «щось ще» розкидані від першого речення роману. Скажімо, вона боїться людей в ортопедичному взутті, яке носить медперсонал. І ще у всіх жінок вона зауважує, мають ті плаский живіть чи ні. Сама вона носить корекційну білизну, втрата форми її бентежить. Але й не в цьому причина. Жінка перед злетом літака забилася в крісло і плаче над фото немовляти-племінниці, обдумуючи розлучення, через яке мусить пройти. Її втрати здаються тотальними, десь такими вони і є. Скажімо так, вона має всі підстави не хотіти більше бути собою. Але через залучення Ти-оповіді нам пропонують захотіти стати нею. А вона натомість може бути нами на цей час.

Готові до такого акту самопожертви?

 

Іен Бенкс, «Співучасть»

Відомий своїм бережним ставленням до читача (сарказм детект) Бенкс за допомоги Ти-оповіді втягує нас з першого ж речення роману у злочин, тепер ми — посібники убивства.

У заможному лондонському кварталі злочинець у балаклаві бере в заручники покоївку і коханку, господаря оглушає та викидає з вікна на гострі  ґрати. «Добре, — каже, — що не довелося бити жінок». Писати від Ти в цьому випадку — таки гарантувати співучасть читача. А де б ще ми хотіли побувати проти своєї волі, як не в сцені жорсткого убивства. (Подякували, що не в ролі жертви). Хоча зачекайте: наступне включення Ти-оповіді відбудеться в сцені, де Ти зґвалтує вібратором вісімдесятирічного мирового суддю. І нам тут теж відводять роль співучасника злочину. (Це проза Бенкса; ви чогось іншого чекали?). Той злочинець — щось типу Робін Гуда, він карає корумпованих та аморальних політиків,  власне, реалізує колективні фантазії виборців. Це детектив, де нам пропонують зрозуміти і прийняти мотиви злочинця. Так, «Співучасть» — політична сатира, окрім іншого.  

 У романі чергуються фрагменти від другої та першої особи. Від Ти Бенкс пише сцени злочинів. Героєм тих розділів, які написані від Я, є шотландський журналіст-розслідувач Кемерон Коллі. Попри те, що чоловік є палким шанувальником Гантера Томпсона (а значить, вільне поводження з фактами і з наркотичними речовинами), сама професія його натякає: тут можна припустити об’єктивність щодо розказаної історії. Нібито об’єктивний журналіст, який викриває змови на вищих рівнях, постає таким собі контражуром для вкрай суб’єктивного маніяка-месника. По правді ж різниця між ним залежить тільки від кута зору. А це значить, що все визначає влада скерованого на героя погляду, нашого себто погляду — всередині ми голови героя (Я-частини) чи правимо йому за спільника (Ти-частини)… Зрештою нас надурять в обох випадках.

Імена жертв маніяка фігурували в одній зі статей Коллі, в тому ж порядку їх убивають. Збіг? Хто вірить у теорії змов, не має вірити у прості збіги. Романи змов («Співучасть» саме такий роман) тримаються на уявленні про небайдужого спостерігача, на параної тримаються. Ти-сцени посилюються цей ефект. Ми — ще одна людина, яка за героєм стежить. Ми точно це робимо. Отже, його параноя небезпідставна.

 

Йоко Тавада, «Підозрілі в нічних потягах»

Тавада — білінгва, вона пише японською та німецькою. «Потяги» написані японською, і з ними Тавада виграла дуже престижну тамтешню премію Танідзакі. Це надкороткий роман-у-фрагментах. (NB: романи, які послідовно тримаються Ти-оповіді, ніколи не бувають довгими, цього б не витримав ні читач, ні автор).   

Жінка купує найдешевший квиток на потяг Гамбург — Париж і чомусь виявляється в купе на шістьох сама-самісінька та й провідник на її питання не відповідає. Начебто те купе зовсім порожнє. Це точно не її день, точніше не її ніч: Париж страйкує, її знімають із потягу десь посеред Ніде. Втім, завтра у неї у Парижі виступ, вона — затребувана танцюристка, контракт зривати не можна. Вона дістанеться Парижу вчасно, але її виступ уже скасовано через загальнонаціональний страйк.

«Потяги» Тавади — кілька подібних на цю історій-подорожей із життя молодої жінки, що більшу частину життя проводить у турне. Жодних імен — тільки історії, які розказуєш і вислуховуєш від випадкових попутників, щоби тут же їх забути. Тринадцять потягів, жоден із яких не прийде вчасно та не дістанеться пункту призначення. Але складеться неймовірно переконлива книжка про рух. Для героїні мить на вокзалі — це конечна позачасовість: «ніби у попіл занурюєшся». В очікуванні потягу більше нічого не робиш, нічого іншого не потребуєш. Це спокій. Так вона говорить, але описує при цьому ситуації, гранично сповнені тривоги.  

Загроза іде від чоловіків (в оригінальному творі статі Ти ми не знаємо, що робить ефект цікавішим). Дорогою в Пекін у нічному потязі бізнесмен розважається з двома проститутками, по черзі, на верхніх полицях та зрештою падає в прохід. Дівчата забирають його гаманець і самі забираються. Вона ж довго думає, чи покликати провідника, але все ж засинає. Дорогою в Амстердам вона виснажена і налякана: балетмейстер постійно торкається її тіла, й вона не може зрозуміти, що в його поведінці має принизити, а що спокусити. Сусідом у купе виявляється маленький хлопчик, що втік із дому. Серед ночі він перегризає собі на руці вену і п’є кров (так, кордони між уявою і реальність Тавада долає так же, як її героїня — кордон держав).

Це Ти в «Потягах» Тавади легко впізнати. То є Ти, яким до нас говорять: а) путівники; б) книжки самопомочі. Тавада імітує мову непроханих порад, пасивно-агресивного комплекту з установок, яким ти маєш відповідати, та докорів, чому ти їм не відповідаєш. І є вона, Ти себто, яка втікає з того світу приписів та покарань за неадекватність приписам. Утікаєш потягом, що вічно запізнюється. 

 

Джей МакІнерні, «Яскраві вогні, велике місто»

Йому двадцять чотири. Він працює фактчекером у популярному нью-йоркському часописі, до якого мріє колись писати прозу (за натяками —  «Нью-Йоркер»). А поки що шастає нічними клубами, шукає жіноче тіло, яке порятує його від самотньої ночі, приховує від усіх, що його покинула дружина, і до краю закидається «болівійським пилком». Екватор «ситих» 80-х.

Пару тижнів, поки тривають події роману, герой стежить за двома гарячими новинами. У першій повідомляють, що зникла дівчина, її відчайдушно шукає родина. Ця новина резонує в ньому, бо думки зайняті дівчиною, що зникала уже з його життя — колишньою дружиною Амандою. Вони познайомилися на середньому заході, потім переїхали до Нью-Йорка, вона планувала вчитися, а наразі підробляла модними показами, модельний бізнес поступово став професією та кар’єрою (якраз формується інститут  супермоделей), Аманда подалася на показ до Парижу, там і залишилася. Шлюб хлопчика з Ліги Плюща і дівчини з «білого сміття» — на нього навряд очікував щасливий кінець, але й на такий  буденно-прикрий фінал чоловік не сподівався . Тому він самотужки піддає драми, переслідує жінку й демонструє повний спектр неадекватних реакцій.

Друга новина покаже, що насправді з ним відбувається. Газети відслідковують перебіг однієї хвороби. Жінка на останніх термінах вагітності впала в кому, постало питання, що робити з поки ще живим немовлям. Щось у цій новині підкаже нам істинне джерело його нестерпного болю, підкаже різницю між сумом та тугою (а власне, це і є основним змістом «Яскравих вогнів»: навчити розрівняти ці два стани). Провівши всю ніч у клубі, накидавшись кокаїном, він виходить на вулицю й потрапляє в яскраве ранкове світло, що спричиняє йому біль (див. назву роману). І тут буде порівняння: «Те сліпуче світло було наче материнський докір». А скоро і прохідний коментар продавця сендвічів «смачно, як у матусі» доведе його до сказу... Його втрата глибша та глобальніша за любовні страждання.

Це один із перших творів про генерацію Х, до якої належав пріоритетний читач роману. Ти-оповідь має відчутну інтонацію зверхності, хтось поруч спостерігає, як доводиться дорослішати хлопчикам, які взяли собі за мету ніколи цього не робити, і що бунтувати проти влади батьків годиться акурат до того моменту, коли у тебе ще є батьки. «Ти все чекаєш, коли відчуєш горе». Ця книжка мала стати таким собі Керуаком 80-х (ним деякий час і побула) —достатньо претензійна для того, щоби герої страждали, бо не отримали запрошення на вечірку в пентхаусі й змушені натомість іти на похорон матері.    

Пізнавати ще
НЕ ЗНАЄТЕ ЯК ПРАВИЛЬНО? РЕКОМЕНДУЄМО ОФІЦІЙНИЙ САЙТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
«ЧОМУ Я ЖИВИЙ» — ФІЛЬМ ПРО МАРІУПОЛЬ ЧАСІВ ІІ СВІТОВОЇ ОТРИМАВ ПРИЗ В ТУРЦІЇ
НА СЦЕНІ ЗАКАРПАТСЬКОГО ТЕАТРУ ВИСТУПАТИМУТЬ АКТОРИ З МАРІУПОЛЯ
ВІДТЕПЕР ОСОБЛИВУ  ВІДЗНАКУ ПУЛІТЦЕРОВСЬКОЇ ПРЕМІЇ МАЄ КОЖЕН УКРАЇНСЬКИЙ ЖУРНАЛІСТ
КРЕАТИВНА ЄВРОПА НАДАСТЬ ГРАНТІВ ВИДАВНИЦТВАМ НА 5 МЛН ЄВРО
ОНЛАЙН-ПРОЄКТ БУДИНОК «СЛОВО»: ЧОМУ Я ХОЧУ,  АБИ ЙОГО ПОМІТИЛИ
СТАРТУВАВ ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС ІЗ ГОЛОВНИМ ПРИЗОМ У 10 000 ГРИВЕНЬ
В УНІВЕРСИТЕТІ БАКНЕЛЛА СТВОРЮЮТЬ ЦИФРОВІ АРХІВИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
CNN ПУБЛІКУЄ ВОЄННИЙ ЩОДЕННИК УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЬМЕННИЦІ
В БІРМІНГЕМІ НА АСФАЛЬТІ З'ЯВИВСЯ ВІРШ ПРО ВІЙНУ В УКРАЇНІ
ВІРШІ ШЕВЧЕНКА ВІДТЕПЕР ЛУНАЮТЬ ЙОГО ВЛАСНИМ ГОЛОСОМ
THESE ARE STORIES OF PEOPLE WHO STAYED IN UKRAINE: УКРАЇНСЬКА ХУДОЖНИЦЯ ВІЗУАЛІЗУЄ ЖИТТЯ ТИХ, ХТО ЗАЛИШИВСЯ
ЯК НАПИСАТИ КНИГУ ПРО СВОЄ КОХАННЯ
ЯК НАПИСАТИ КНИГУ: ПОКРОКОВИЙ ПЛАН ДІЙ
ЯК ЧИТАТИ СВОЇ ТЕКСТИ ВГОЛОС?
ВІЧНІ ОБРАЗИ І ПЛИННА ЛІТЕРАТУРА, ЯК ЇХ ПОШЛЮБИТИ: ДОН ЖУАН ЗНАЄ
НА КАНІКУЛИ І ВЗАГАЛІ: ВАЖЛИВА ПРОЗА 2021
ЧИМ СМАКУЄ ДОБРА ФУДФІКШН: ОБІД ІЗ П'ЯТИ СТРАВ БЕЗ ДЕСЕРТУ
WHO LIVES IN A PINEAPPLE UNDER THE SEA? П'ЯТЬ ІСТОРІЙ ІЗ НАДСКЛАДНИМ СЕТІНҐОМ
ПРИКЛАДНА НЕКРОМАНТІЯ: 4х2 РОМАНІВ ПРО НЕДОСЯЖНИЙ ДОСВІД
ВОНИ УБИЛИ ГОНЗАГО: П'ЯТЬ РОМАНІВ-«МИШОЛОВОК»
ЗРОСТОМІР: СІМ ДОРОСЛИХ РОМАНІВ ІЗ РОЗПОВІДАЧЕМ-ДИТИНОЮ
«АНТИЕЙДЖ»-КНИЖКИ: ЧОТИРИ ІСТОРІЇ ВІД 6-МІНУС ДО 60-ПЛЮС
BEE SUPER: П’ЯТЬ КНИЖОК ПРО БДЖІЛ І ОДНА АБСОЛЮТНА МЕТАФОРА
ХТО ГОВОРИТЬ? ПРО НЕНАДІЙНІСТЬ У ТЕКСТІ ТА ВЗАГАЛІ
ПЕРЕВІРКА «НА СЛАБО»: П’ЯТЬ РОМАНІВ, ЯКІ СПРАВЕДЛИВО НАЗВЕМО ЕПАТАЖНИМИ
ПЕРЕМІШАТИ, АЛЕ НЕ ЗБОВТУВАТИ: ШІСТЬ ЗРАЗКОВИХ МЕШАП-РОМАНІВ
ЩО ПОЧИТАТИ ПРО ПИСЬМЕННИЦТВО: 6 КОРИСНИХ ЦІКАВИНОК
НАЦІОНАЛІЗУВАТИ ПОПСИМВОЛИ: П’ЯТЬ РОМАНІВ ІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ВАМПІРІАДИ
РОЗКАЖИ МЕНІ ПРО СЕБЕ: ЩО ВОНО ТАКЕ — АВТОФІКШН?
ЧОМУ ЦІКАВІ ПОВТОРИ: ЧОТИРИ ОРИГІНАЛЬНІ РЕМЕЙКИ
КОЛИ ЩЕ ЗВІРІ ГОВОРИЛИ, І НАЧИННЯ, І РОСЛИНИ: ЧОТИРИ РОМАНИ Й ОДНЕ ОПОВІДАННЯ, РОЗКАЗАНІ НЕ-ЛЮДЬМИ
МЕНЕ ЗАЧЕПИЛО: ЯК НАПИСАТИ РЕЦЕНЗІЮ НА КНИГУ?
ЯК НАВАЖИТИСЯ НАПИСАТИ КНИГУ
ЗА СКІЛЬКИ ДНІВ МОЖНА НАПИСАТИ КНИГУ
ЛІТЕРАТУРНІ КОНКУРСИ В УКРАЇНІ: ЯК ПРАЦЮЮТЬ ТА ЩО ДАЮТЬ НАСПРАВДІ
ЛІТЕРАТУРНИЙ НЕЙМІНГ: ЯК НАЗВАТИ СВОЮ КНИГУ?
ЗНАЙОМТЕСЯ — «БУКНЕТ» АБО ЗАРОБЛЯТИ ЛІТЕРАТУРОЮ В УКРАЇНІ РЕАЛЬНО
ЗВІТУЄМО ПРО ІІІ ПУБЛІЧНІ ЧИТАННЯ ПИСЬМЕННИЦЬКОГО МЕТОДУ
ПРЯМЕ ВКЛЮЧЕННЯ ІЗ ДЖЕКОМ, МАЙСТЕР-КЛАС ІЗ НАТАЛІ, МАРАФОН КОРИСНИХ ПОДІЙ, ЩО ЗАРЯДЖАЮТЬ ВІД EDCAMP UKRAINE З 7 ГРУДНЯ
НА ЛОНДОНСЬКОМУ КНИЖКОВОМУ ЯРМАРКУ ЗАКЛИКАЛИ ПІДТРИМУВАТИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
Я Ж ЦІКАВИЙ, ЦІІІКАААВИИИЙ, Я ЦІКАВИЙ, СКАЖИ, НУ СКАЖИ! ДОРОСЛІШАЄМО РАЗОМ ІЗ САЛЛІ РУНІ
ПОВІДОМИЛИ ШОРТЛІСТ БУКЕРІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ
YOUTUBE-РЕВОЛЮЦІЯ: ПИСЬМЕННИЦЬКІ ДОСЯГНЕННЯ БЛОҐЕРІВ ТА РЕЦЕПТИ ЇХНЬОГО УСПІХУ
ОНЛАЙН-ПЛАТФОРМА WATTPAD: МІСЦЕ ДЛЯ ТВОРЧОГО САМОВИРАЖЕННЯ ЧИ КУЗНЯ БЕСТСЕЛЕРІВ
БЕЗ ТРАДИЦІЙНИХ ВИДАВНИЦТВ: КУДИ ВТІКАЮТЬ ЧАК ПОЛАНІК І САЛМАН РУШДІ
ЯК НАПИСАТИ КНИГУ В ЖАНРІ ДЕТЕКТИВ
МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДИТЯЧОЇ КНИГИ ВАЖЛИВИЙ ЯК НІКОЛИ
ЛІТЕРАТУРНИЙ УСПІХ У 8 РОКІВ: ЗОШИТ ДРУГОКЛАСНИКА СТАВ ПОПУЛЯРНОЮ КНИГОЮ

Контакты

Реєстрацію завершено, ви можете записатися на наступний набір
Реєстрація на курс
Ви хочете займатися:
Тип оплати:
Оплата вноситься двома частинами: 50% при реєстрації на курс та 50% на першому занятті.
Студентам ВНЗ знижка 50%.
Ветеранам АТО знижка 100%.