ЗВ’ЯЗАТИСЯ
З НАМИ
WHO LIVES IN A PINEAPPLE UNDER THE SEA? П'ЯТЬ ІСТОРІЙ ІЗ НАДСКЛАДНИМ СЕТІНҐОМ
Must read

WHO LIVES IN A PINEAPPLE UNDER THE SEA? П'ЯТЬ ІСТОРІЙ ІЗ НАДСКЛАДНИМ СЕТІНҐОМ

Сетінґ. Коли це поняття актуалізується в розмові про художню прозу, то завжди ідеться про інтегральний сетінґ, себто, про місце і умови дії, які не просто впливають на сюжет, а безпосередньо формують його. В цьому сенсі сетінґ зближується з часопростором, поняттям більш широким, адже підпорядковує собі і жанр, і оповідний режим, і систему персонажів. Особливості інтегрального сетінґу найлегше побачити на абсолютно екзотичних прикладах — скажімо, романи про космос, а ще більше — романи під водою. Ні, не тільки капітан Немо, хоча він тут був одним із перших, ясно. 

Тринадцять людей всього були на дні Маріанського жолобу (до порівняння: на Місяці — дванадцять). Підводний сетінґ надскладний, бо з одного боку, всі розуміють відчуття від перебування під водою і мають такий досвід, мають і якесь уявлення про те, як живе підводний світ — від акваріуму в приймальні стоматолога і мультиків про Спанч Боба, але з іншого боку — глибина недосліджена, апріорі таємнича і тривожна, і спокуслива, і ворожа. 

Хто такі ненадійні наратори та чому ми їх так любимо? Читайте в матеріалі літературного критика Євгенія Стасіневича «ХТО ГОВОРИТЬ? ПРО НЕНАДІЙНІСТЬ У ТЕКСТІ ТА ВЗАГАЛІ»

Нам уже доводилося згадувати один із романів про підводний світ, де запозичений сюжет сполучається із вкрай новаторським сетінґом і саме це дозволяє відбутися роману як оригінальному твору. І це — кит із «Мобі Діка». Мова йде про «І океан був нашим небом» Патріка Неса, де за головного — кит, та вверх і низ, поверхня і глибина в творі помінялися місцями (https://www.methodwriting.com.ua/cognize/must-read/peremishati-ale-ne-zbovtuvati-shist-zrazkovih-meshap-romaniv). Зробити умови дії, начебто знайомі і абсолютно невідомі, основою давно відомої історії, що її переказують по-новому — це виграш сто зі ста. 

Найвигадливіші сетінґи будуть супроводжувати ті історії, які максимально наближені до жанрових формул і оповідних шаблонів (ну або є парафразами).  

Жанрова кон’юнктура очевидно впливає на сетінґ, бо від неї він і залежить.  Припустіть за таких умов, книжки яких жанрів найчастіше воліють топити своїх героїв в глибоких водах? НФ же першим спадає на гадку, правда? А тепер — правильна відповідь, за градацією.  Дитячі книжки-картонки. Софтпорно про міжвидові контакти. Тепер тільки наукова фантастика. І нарешті фентезі. Далі з сильним відривом — химерна і алегорична проза. Нескладні історії з очевидним плюс-мінус фіналом у дуже складних умовах… Пірнаємо?  

Пітер Воттс «Морська зірка» (з трилогії «Ріфтери»).

Кіберпанк. 

Тихий океан. На глибині три тисячі метрів є станція Біб.  Названа на честь морського біолога Чарльза Біба, що досліджував глибини в батисфері, спеціально на його запит сконструйованій. Станція тут для того, щоби добувати енергію, тому і стоїть поблизу нестабільного вулканічного розламу Хуан-де-Фука. На такій глибині, кажуть, не має бути великої фауни, так, дрібнота якась, позаяк бракує живності їжі і світла. Але глибини населені монстрами-гігантами, на диво крихкими (через рахіт), але однаково монстрами. Їх тут не мало б бути. Щось є у воді, певно, що спричинило гігантизм місцевої маржини. Щось, що прагне розширити свій ареал. Бути біді.  

На станції Біб працює кілька людей. Їм всім за сорок. Серед них — Лені Кларк. Щоби працювати в таких умовах, робітники станції були модифіковані (щодо тіла) і попередньо адаптовані (щодо психіки). Фактично вони є кіборгами, що мають замість однієї з легень спеціальні компресійні апарати і захисні лінзи на очах. Щоразу виходячи в океан, вони помирають — апарати зупиняють серцебиття і дихання. Лінзи допомагають жити у темряві і в просторі без кольорів, вони їх майже не знімають. Психологічна адаптації полягає в тому, що кожен на станції привчений виживати в екстремальних умовах, кожен був жертвою або агресором в ситуації насилля, кожен страждає на посттравматичний розлад. Лені — адаптивна жертва, вона пережила зґвалтування і родинне насилля в дитинстві, вона відтворювала цей патерн у кожних своїх стосунках. А поруч із Лені, скажімо, працює педофіл-убивця, якому дали вибір: або на рік під воду, або на хімічну кастрацію. В трудовому колективі назрівають проблеми. За чотирі місяці з програми виходять п’ятеро ріфтерів, не витримують або гинуть. 

Класичний уже для наукової фантастики, а колись просто дебютний, роман Пітера Воттса весь — від початку до кінця — відбувається під водою. «Біб» до дна не прив’язний, станція ширяє, оточена кількома прожекторами, поза тим — густа темрява. Всередині «Біб» — такий собі багатоквартирник із маленькими кімнатами і виведеними під стелею комунікаціями. Колись в кімнатах були дзеркала, щоби візуально розширювати простір, але Лені їх перебила була. Протиставлення відкритого і закритого простору настільки очевидне, що і не претендує на алегорію. Робітники станції починають поволі божеволіти від клаустрофобії і перебираються жити назовні. 

Воттс точний щодо технічних питань, він описує стан робітників назовні через так званий водневий наркоз. Це психотропний стан із галюцинаціями, що виникає в середовищі високого тиску. Завжди залишається шанс, що життя на підводній станції героям примарилося. Та ще й в романі, що робить ставку на ефект ганцфельда: так тіло, якому бракує фізичного відчуття, починає створювати власну реальність із травматичних спогадів. І отож головне питання «Зірок»: де закінчується тіло і починається свідомість?   

Роман зміщується від одного героя до іншого, ми маємо тут мінімум п’ять точок зору. Це створює правильний «підводний» ефект, оповідь дрейфує: нікого поблизу не видно, жодного «контрольного погляду» збоку і можна розраховувати тільки на те, що ти бачиш цієї миті сам. Чи здається, що саме це ти бачиш. Зрештою, перше речення в романі аж ніяк не випадково відкриває саме цю історію:  «Безодня змусить тебе замовкнути».

Дейзі Джонсон «Все в глибині».

Роман ідентичності.

Її дитинство минуло поблизу річки. Мати свого часу втекла до ріки, закохалася в човняра, народила дитину, та так і залишилася жити «в річці». Дитинство Гретель закінчилося в тринадцять, коли мати її покинула. Тепер Гретель — доросла жінка, працює лексикографом. І чи не щодня телефонує по моргах, шукаючи як не матері, то бодай її мертвого тіла. На один дзвінок їй дають ствердну відповідь, але Гретель не впізнає в померлій своєї матері: і тату наче не таке, і волосся не те, і тіло теж якесь не таке (минуло шістнадцять років з останньої їхньої зустрічі, уточню). І тут на реальність подій падає тінь кардинального сумніву, бо буквально наступного дня вона знаходить біля ріки матір, у тої стареча деменція і часткова амнезія. І тут же починає розгортатися історія Маркуса, котрий жив з Гретель і мамою десь місяць, коли дівчаті було років шість. І Маркус виявляється тепер Марго. І історія трьох жінок стає геть безумною.

Сцен під водою в потужному романі Дейзі Джонсон, правду кажучи, тільки дві, але весь текст налитий рікою, де в результаті втопиться один/одна з головних героїв. І сам ритм оповіді імітує поступове занурення. Книжка тоне, позбавлена повітря: речення під фінал стають все коротшими, ритм «рваним» — мова захлинається. 

Підводний же, власне, сюжет  тут такий. У глибокій воді живе монстр, якого мати і донька звуть Бонаком, він загрожує малій. Бонак якимось чином для Гретель пов’язаний із Маркусом. Завершується роман тим, що мати і донька вбивають Бонака, пірнувши за ним, і пожирають його. І то таки була історія Маркуса. А історія Маркуса — це історія царя Едіпа, її парафраз. Бездітна пара знаходить на березі немовля і береться дівчинку виховувати. Коли дівча стає підліткою, сусідка, транс-жінка (читай: Тіресій) провіщає майбутнє: Марго уб’є батька і злягатиметься з матір’ю. Марго втікає з дому, стає Маркусом, ховається на човні у сліпого(!) місцевого безумця, який любить розказувати історію про свою втрачену дитину, випадково старого вбиває, втікає вглиб, де поселяється в жіночій родині, і стає коханкою матері. Коли правда випливає, Марго тоне. Так і формуються дві сцени під водою: втоплення Маркуса і полювання на Бонака. При тому Гретель так часто бачить підводні сни і так чітко переказує відчуття людини, що ледь-ледь не потонула (яку майже втопили), що можна бути певною: це її історія, вона є і Маркус, і Бонак. 

Історія родинного насилля і дітовбивства, сюжет квір-ідентичності, про яку не вдається міркувати у звичних категоріях. Але розказана у такий красивий і химерний спосіб, що тільки по слідах на воді можна зрозуміти, про що розказує «Все в глибині» (от буквально, слідуючи за всіма і то чисельними згадками про води в романі: від ковтка води на початку до опису виру в фіналі).

Кет Фолз «Темне життя» (з однойменної ділогії).

Фентезі-вестерн. 

Кілька родин піонерів, п’ятнадцять років тому, об’єдналися, поселилися в місцині, раніше не обжитій, обробляють землю і постачають харчі за безцінь на велику землю. За це держава зробила їм нібито поступки: прислали лікаря і шерифа, дозволили закупляти робоче обладнання за оптовими цінами. Недавно поблизу ферм почала орудувати банда, грабували державні склади, а за тим взялися і за фермерів. Уже і випадок жорстокого убивства є. Центр повідомляє поселенцям: ті власними зусиллями мають знешкодити банду, а до того — ніяких їм скидок. Постає питання: чи варто залишатися на небезпечних землях і продовжувати свою працю, або краще піти і не втручатися в криваві розборки з бандитами.

Типовий невибагливий сюжет, вестерн, яких тисячі. До того ж адресований малятам років дев’яти-одинадцяти. Одинокий такий собі рейнджер. Втім.

Панчлайн жарту: ферми стоять на дні океану, де колись був Мангеттен. Тепер там каньйон, що отримав саркастичну назву Анабіоз. Навряд від того світ прокинеться. Рівень океану був піднявся і продовжував підніматися аж до недавнього часу, коли стабілізувався, але в це ніхто не вірить і чекають наступних потопів. Та і державі нецікаво припинення екологічної кризи. Вибори відбуваються раз на двадцять років, Штати живуть від катастрофи у воєнному стані. На землі залишилося обмаль придатного для життя місця, землею спекулюють, нею шантажують. 

Таю п’ятнадцять. Він є першою дитиною, народженою під водою. Кажуть, що тиск води викликає у таких малих супер здібності, скажімо, здатність бачити в темряві чи адаптувати колір шкіри під середовище, або битися током і читати думки. Це правда і найстрашніша таємниця підводдя. Таємницю цю доведеться дізнатися Джемі — дівчинці-сироті з суші, яка шукає під водою старшого брата і потребує в цьому допомоги Тая. 

Батьки головного героя спустилися під воду, мати навчила вирощувати підводну садовину, культивувати планктон і випасати риб, тато спроєктував підземні будинки, що не мають жорстких конструкцій і витримують високий тиск (за модель їм — медуза). Дихають під водою за допомоги спеціального кисневого концентрату, яким заповнюють легені, власне, його і постачають фермерам недорого «топи». Суспільство розшарувалося на топсайдерів і даркнесів, які один про одного мало знають, але, очевидно, один одного не зносять. Шкіра підводних мешканців сяє через рибну дієту, шкіра тих, хто живе на суші, страшенно бліда, бо сонце агресивне і треба носити багато шарів одягу, аби не обпектися. Фермери вважаються бідними, але топсайдери сильно обмежені в просторі і в їжі. Расизм і класова ненависть — детект. 

Підводдя Кет Фолз написано точно за лекалами «ах, прерія, прерія»: величезні порожні території, одноманітні пейзажі, що вселяють замилування і тривогу. І це абсолютно конгеніально історії, що вона її розказує. Авторка розказує, що її роман з’явився у відповідь на прохання дитини: «Ма, а розкажи казку, де було б про дно океану, про ковбоїв і про людей ікс». Власне.  

Дженіфер Доннеллі «Темно синій» (з тетралогії «Сага води і вогню»).

Фентезі-аркада. 

Дженіфер Доннеллі написала серію книжок про русалок на замовлення «Дісней Паблішінґ», ці книжки є частиною прибуткової русалчиної франшизи «Діснея». Світ «Саги води і вогню» детально розробляв спеціальний відділ компанії, потім уже підключилася Доннеллі. Перша з книжок серії вийшла 2014-го одночасно англійською та іспанською (найбільші світові авдиторії). 

Серафіні шістнадцять. Вона русалка, донька правительки королівства Міромар. Держава ця невелика, майже безсила, зокрема, й у військових питаннях, але має потужний символічний капітал — Міромар є історично першою підводною державою. Згодом Серафіна має  посісти трон, а наразі дівчина проходить видовищну процедуру ініціації. Спочатку її перевірять на чистоту крові. Потім вона мусить продемонструвати свою майстерність в чарах. І, нарешті, оголосять про її заручини з принцом сусідньої країни. Під час церемонії на Міромар нападають, вбивають королеву, знищують ще чимало людей, Серафіна рятується втечею. То сусідні держави заключили військовий союз із людьми (котрі тут звуться тераходами) проти Міромару. 

Річні відьмі — в існування яких уже мало хто вірив — навіюють пророцтво, що має пробудити дівчат-місій. Всього шестеро русалок, одна з них, якщо вірити пророцтву, буде потужною володаркою нового ладу. Це пророцтво стає відомим правителям, котрі воліють не рушити сущий лад, а, отже, дівчата мають бути знищені. Іроди лускаті, ти диви. 

Роман має епіграф — вірш Волта Вітмена «Від колиски, що коливається завше невпинно», саме фрагмент, де море мусить дати відповіді на питання, що накопичилися у колись вільного юного хлопчика, який безкінечно міг слухати стогони і шепіти хвиль. Епіграф мусить додати роману Доннеллі доданої цінності, але не тільки. Щоби відтворити мову океану, хлопчику довелося опанувати небуденну поетичну мову, вирости в поета. Це майже перформатив. Щось подібне — коли момент повідомлення з моментом дії повністю збігаються — відбувається з базовими чарами в «Темно синьому». Війна світів починається акурат у момент, коли стає відомим пророцтво про війну світів — буквально: репліка про можливість війни і запускає війну. Цей меседж про постмодерні стани комунікації несподівано виринає в легковажній франшизі, і тільки тому на «Темно синій» варто звернути увагу.    

Русалки — матрилінійна спільнота. Деміург в цьому світі — теж жінка. Її звати Мероу, пращурка Серафіни. Була собі Атлантида, жили там люди. Сталася природна катастрофа і Атлантида почала занурюватися в океан. Тоді потужна магиня Мероу надали людям можливість дихати під водою. Деякі не адаптувалися і таки потонули. А деяким нова опція стала корисною — вони і еволюціонували в русалок. Тепер русалки мають луску різних кольорів і форматів (побутовий расизм додається), а нижня частина тіла — то не обов’язково риб’ячий хвіст, можуть бути мацаки восьминога чи клешні краба. У такий саме спосіб — довільної комбінації знайомих елементів — формується і підводний сетінґ «Темно синього». Замість мила — пісок, скажімо. А ще простіше: до всього додається слово «морський» — морський шовк, наприклад, морський вогонь. Що таке останнє не ясно, але воно — основа тутешньої магії. 

Джоан Слончевські «Двері до Океану».

Феміністична проза.

Планета Шора вся-вся покрита водою (цей світ свідомо писався як антитеза пустельному Арракісу з «Дюни» Герберта). Шарерці — жінки, всі-всі, винятково жінки (це теж виклик токсичній маскулінності Арракіса). Жити у водній стихії, розмножуватися без участі чоловіків — з цим були б проблеми, аби на планеті так потужно не розвивалася генна інженерія, і хіба що лінгвістика там ще моцніша. 

Насамперед, шарерці контролюють флору-фауну, зберігаючи її «природність», мінімізуючи еволюційні впливи екстремального середовища (в сенсі дивергентної еволюції). Так само вони «підтримують» свої тіла. В результаті шарерці не мають волосся, мають перетинки на руках і ногах, головне — в їхні тіла підселений симбіотик-мікроб, котрий допомагає накопичувати в клітинах кисень і отож більше часу бути під водою, а заодно зафарбовує шкіру в фіолетовий колір. Розмножуються шарерці через «злиття яйцеклітин», фактично через модифікацію хромосом. Вагінальне проникнення неможливе, спричиняє шалений біль. Сексуально чутливі у жінок — руки і нереально видовжені пальці. 

Мова Шора є штучною за природою і ненасильницькою за метою. Тут відсутній суб’єкт і об’єкт, а значить, неможлива сама ідея підпорядкування-домінування. Мова впливає на свідомість: шарерці — ненасильницька спільнота. Скажімо, слова «убити» немає, є слово «розділити смерть»: убиваючи, ти сам помираєш. 

Поруч із Шора є планета Валедон, кожна з планет вважає себе місяцем іншої, насправді, вони є планети-близнюки. Валедон — патріархальна спільнота, схожа на Європу часів Реконкісти. Валедон входить у великий конгломерат планет-колонізаторів, що його очолює Патріарх. Шора — нова мета, через торгівлю Патріарх планує ввести свій лад на Шора. Назріває протистояння. Одна з шарерців — Мервен —  подається на Валедон, викрадає юнака і виховує його в традиціях Шора. Той наче і не проти, він авантюрист. Спінел має засвідчити красу різноманіття тепер і довести, що валани — теж люди. Валани живуть на суші, до речі. Все натякає: мешканці цих двох планет — антиподи. Але ні. Спінел — викрадений хлопець — каменяр, різьбить каміння; він тісно взаємодіє з природною для нього стихією, і теж здатен її модифікувати при цьому. Спільного у сусідів-інопланетян виявляється чимало. А ще починається роман між Спінелом і донькою Мервен.  

Море жива стихія. Земля валанів — мертва. Так принаймні вони звуться в мові шарерців. Шаро маленька планета, населення сягає ледь мільйону, всі живуть на великих плотах на поверхні, а харчуються з гідропонних дерев. Але більшу частину життя жінки проводять під водою, адже звідти походить спільний предок всього живого. Слончевські є біологинею: її підводний світ — максимально точний. Навіть океанські монстри (привіт Гербертовим черв’якам) тут є гігантами, бо продукують пігмент крові «цефаглобін», що і запускає нестримний ріст, але залишаються все ще восьминогами чи кальмарами.     

Роман Слончевські написаний в середині 1980-х — часи, коли американська література кохалася на притчах. Вода, що покрила Шору, той Океан, що забезпечив нас всіх спільними предками і мусить забезпечити спільною мовою, яка покладе край війнам… ох, яка красива утопія. Щоправда, роман закінчується тим, що шарарці дають раду своїй планеті і вирішують не втручатися в справи валанів — насильно, між іншим, колонізованих: не бачу зла, не чую зла.

    

Пізнавати ще
СТУДЕНТКА МЕТОДУ РЕЖИСЕРКА АННА ШЕРЛІЗ ПРЕЗЕНТУЄ НОВУ ВИСТАВУ
БЕЗКОШТОВНЕ НАВЧАННЯ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ У ПИСЬМЕННИЦЬКІЙ СТУДІЇ КАРМЕЛИ КОРБЕТТ
ПЕРШИЙ ОСКАР УКРАЇНИ: ДОКУМЕНТАЛЬНА СТРІЧКА «20 ДНІВ У МАРІУПОЛІ» ОТРИМАЛА НАГОРОДУ
СТУДЕНТКА METHOD WRITING СТАЛА ФІНАЛІСТКОЮ КОНКУРСУ ВІД ПЕН
УКРАЇНСЬКУ СТРІЧКУ «РЕДАКЦІЯ» ПРЕЗЕНТУЮТЬ НА БЕРЛІНАЛЄ
МАРГАРЕТ ЕТВУД СТАЛА КАВАЛЕРОМ ФРАНЦУЗЬКОГО ОРДЕНУ МИСТЕЦТВ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ТИЖНЯ ЧИТАННЯ ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «ОРЛАНДО» ОПРИЛЮДНЮЄ РОЗДІЛИ МАЙБУТНІХ КНИГ
КИРИЛО БУЛКІН ПРЕЗЕНТУЄ НОВУ ПОЕТИЧНУ ЗБІРКУ «НА ТРАВАХ ЧЕКАННЯ»
4 ГРУДНЯ СТАРТУЄ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ ЧИТАННЯ
ФРАНЦУЗЬКА ІРОНІЯ ТА СВОБОДА В РОМАНІ «СПОГАДИ НЕВРІВНОВАЖЕНОГО МОЛОДИКА»
ПРЕМ'ЄРА СТРІЧКИ «МАМА» — ПЕРШОЇ ЕКРАНІЗАЦІЇ, ЩО НАРОДИЛАСЯ НА METHOD WRITING
КУЛЬТУРНИЙ ЛАБІРИНТ: КРИМ, ДРУЖБА І ШЛЯХ ДО САМОВИЗНАЧЕННЯ У РОМАНІ АНАСТАСІЇ ЛЕВКОВОЇ «ЗА ПЕРЕКОПОМ Є ЗЕМЛЯ»
В НОВОМУ ВИДАННІ ПРО СВІТ ГАРРІ ПОТТЕРА Є ІЛЮСТРАЦІЇ ХУДОЖНИЦІ З УМАНІ
ЧЕРЕЗ ДІЮ МОЖНА БУДЕ ПРИДБАТИ КНИЖКИ
БЕЗКОШТОВНИЙ ВЕБІНАР ДЛЯ ТИХ, ХТО ПИШЕ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ
МАРҐАРЕТ ЕТВУД ЗУСТРІНЕТЬСЯ ОНЛАЙН З УКРАЇНСЬКИМИ ПИСЬМЕННИЦЯМИ
В ОДЕСІ СТАРТУЮТЬ ЧИТАННЯ MERIDIAN ODESA ЗА ПІДТРИМКИ MERIDIAN CZERNOWITZ
НЕ ПРОПУСТІТЬ: РАДІОДИКТАНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ ВЖЕ ЗАВТРА
УКРАЇНСЬКИЙ АВТОФІКШН: КІНО, ЛЮБОВ ТА МОРСЬКІ ПРИГОДИ В РОМАНІ ЮРІЯ ЯНОВСЬКОГО «МАЙСТЕР КОРАБЛЯ»
ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В.О. БЕЛІЦЕРА: ЯК ІСТОРІЯ КИЇВСЬКОГО ВЧЕНОГО ПЕРЕГУКУЄТЬСЯ З ІСТОРІЄЮ БАТЬКА З «БІЛИХ КРОЛИКІВ»
ЕММА ВОТСОН ВСТУПИЛА ДО ОКСФОРДУ, ЩОБ ВИВЧАТИ ПИСЬМЕННИЦЬКУ МАЙСТЕРНІСТЬ
НА TAKFLIX З'ЯВИЛАСЯ НОВА СТРІЧКА ПРО В.СТУСА
МИ НІКОЛИ НЕ СТАНЕМО ПО-СПРАВЖНЬОМУ ДОРОСЛИМИ: РОМАН МАРІЇ ОЛЕКСИ «ПЕРШІ»
ЗАПРОШУЄМО НА ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ «ЗЛІПОК ЧАСУ» У ДНІПРІ
ВЧОРА В КИЄВІ ПРОЙШЛА ПРЕЗЕНТАЦІЯ РОМАНУ СОНІ КАПИНУС «БІЛІ КРОЛИКИ»
УКРАЇНСЬКІ ВОЛОНТЕРИ ВІДКРИЛИ ВИДАВНИЦВО 333
«ВІВАТ» ВИПУСТИВ ЩОДЕННИК В. ВАКУЛЕНКА-К., АБИ ПЕРЕДАТИ КОШТИ РОДИНІ ЗАГИБЛОГО
ДВА СЕРПНЕВІ КОНКУРСИ КОРОТКОЇ ПРОЗИ ШУКАЮТЬ НОВИХ АВТОРІВ
GETTY MUSEUM ЗРОБИВ БЕЗКОШТОВНИМИ 200 КНИЖОК З МИСТЕЦТВА
ІСТОРІЯ ШОНА ВОРЕНА: ЗРОБИТИ З ДЕБЮТНОГО РОМАНУ БЕСТСЕЛЕР ДОПОМІГ ТІКТОКЕР
АНТОЛОГІЯ НАШОГО ПРОЄКТУ «THE WAR: INSIDE OUT» ТЕПЕР НА AMAZON
ВИДАВНИЦТВО ВІХОЛА ШУКАЄ АВТОРІВ
У ЛЬВОВІ ПОКАЖУТЬ ВИСТАВУ ЗА П'ЄСОЮ СОНІ ЮРЧЕНКО
ЕЛІЗАБЕТ ҐІЛБЕРТ ДОСЛУХАЛАСЯ ДО УКРАЇНСЬКИХ ЧИТАЧІВ І СКАСУВАЛА ВИХІД НОВОГО РОМАНУ ПРО СИБІР
УКРАЇНСЬКІ ЖУРНАЛІСТИ ОТРИМАЛИ ПУЛІТЦЕРІВСЬКУ ПРЕМІЮ ЗА МАТЕРІАЛИ З ОТОЧЕНОГО МАРІУПОЛЯ
КИРИЛО БУЛКІН ЗАПРОШУЄ НА  МОНОВИСТАВУ В КИЄВІ
ВОЛОДИМИР РАФЄЄНКО ПОТРАПИВ ДО СПИСКУ ФІНАЛІСТІВ ЦЬОГОРІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ПРЕМІЇ ЄБРР 2023
19 КВІТНЯ НАТАЛІ СКОРИКОВА ПРЕЗЕНТУЄ ВІДЕОКУРС METHOD WRITING
ТРИВАЄ ПОДАННЯ П'ЄС НА КОНКУРС ІЗ ГОЛОВНИМ ПРИЗОМ У 25 000 ГРИВЕНЬ
ТРИВАЄ ПОДАННЯ ЗАЯВОК ДО ЛІТЕРАТУРНОЇ РЕЗИДЕНЦІЇ В ЯССИ
ТЕКСТ СТУДЕНТА «МЕТОДУ» ПОТРАПИВ ДО КОРОТКОГО СПИСКУ МІЖНАРОДНОЇ ПРЕМІЇ
ТРИВАЄ ПОДАННЯ ПОЕЗІЙ НА КОНКУРС ПРИСВЯЧЕНИЙ БУКОВСКІ
АНДРІЙ КУРКОВ ПОТРАПИВ У LONG LIST БУКЕРА
АРТЕМ ПОПИК ВИПУСТИВ НОВУ ПОЕТИЧНУ ЗБІРКУ І ЗАПРОШУЄ НА ПРЕЗЕНТАЦІЮ
СТАРТУВАВ ІV СЕЗОН КОНКУРСУ МОРСЬКОЇ ПРОЗИ
ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС «МИ ПІСЛЯ 24 ЛЮТОГО» ОГОЛОСИТЬ ПЕРЕМОЖЦІВ ПІЗНІШЕ,  АНІЖ ПЛАНУВАЛОСЯ
«UKRAЇNER. КРАЇНА ЗСЕРЕДИНИ» СТАЛА НАЙОЧІКУВАНІШОЮ КНИЖКОЮ ПРО УКРАЇНУ НА AMAZON
В ІСПАНІЇ ВІДКРИЛИ ПАМ'ЯТНИК МІХАЮ ЕМІНЕСКУ
УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КНИГИ ШУКАЄ КНИГАРНІ, АБИ ДОПОМОГТИ ЇМ ОТРИМАТИ СУБСИДІЮ ВІД ДЕРЖАВИ
УКРАЇНЦЯМ ПРОПОНУЮТЬ ГРАНТ НА ПЕРЕКЛАД КНИЖОК МОВАМИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Контакты

Реєстрацію завершено, ви можете записатися на наступний набір
Реєстрація на курс
Ви хочете займатися:
Тип оплати:
Оплата вноситься двома частинами: 50% при реєстрації на курс та 50% на першому занятті.

Студентам ВНЗ знижка 50%.
Ветеранам АТО/ООС знижка 100% (конкурсний відбір).
Військовослужбовцям ЗСУ знижка 100% (конкурсний відбір).