Писати, як можеш тільки ти: з глибини, інсайтно та кінематографічно.
“Знаєте, я раніше ніколи так не писав/ла”, — найрозповсюдженіший коментар на Першому рівні «Письменницького Методу». Ваш погляд, відчуття та стиль письма почнуть змінюватися вже з перших занять. І ось завдяки чому:
ПИШИ, ЯК ГОВОРИШ
Якщо ви працюєте з текстами, вам обов’язково треба знати та вміти користуватися різницею між розмовною мовою і літературною.
Якщо коротко: письмова/літературна мова — барвиста, а розмовна мова — жива. Більшість хороших книжок, що стають світовими бестселерами, які ви “ковтаєте” за одну ніч, написані саме розмовною мовою: “Неаполітанський Квартет” Елени Ферранте, “Правда про справу Гаррі Квеберта” Жоеля Діккера, “Becoming” Мішель Обами, “Не відпускай мене” Кадзуо Ішіґуро та багато інших. Можна сказати, що розмовна мова є одним з інструментів створення бестселеру.⠀
Ще Данте вважав, що література має писатися мовою народу, тобто тією, якою люди розмовляють, а не якою пишуть книжки. За часів Данте мовою книжок була латинська, тоді як у побуті використовували італійську, але письменники вважали її вульгарною. Аби довести свою тезу, Данте створив найвідоміший твір людства вульгарною мовою народу. “Божественна комедія” написана італійською.
Головне завдання, що має ставити перед собою письменник — бути правдоподібним. Немає нічого поганого в літературній мові, коли вона доречна і допомагає історії. Але часто мова, якою ми пишемо, а не розмовляємо, руйнує текст, робить його штучним.
Пиши, як говориш — інструмент, що звільняє вас зі спокусливих кайданів “поганого” стилю, обнуляє та надає нове креативне дихання.
ГЛИБОКИЙ ГОЛОС
Джек Грейпс вирізняє три Письменницькі Голоси:
1) Розповідний Голос – автор розповідає або описує щось, «як воно є». Такі тексти не викликають емоційного резонансу.
2) Аналітичний Голос – це аналіз, опрацювання проблеми або ситуації. Він може здатися емоційним, адже він говорить про почуття, та саме в цьому й суть: він говорить ПРО почуття, а не З почуттів. Такі тексти з’являються завдяки досвіду, з голови, навіть якщо говорять про емоції.
3) Глибокий Голос виходить із самісіньких «надр». Він медитативний, інтроспективний і заряджений почуттями. Коли ми читаємо речення, що написані Глибоким Голосом, – відчуваємо саме ті емоції, що наразі переживає персонаж.
Глибокий Голос – це інтимний голос. Це наче розмова з другом пізньої ночі, де ви намагаєтеся знайти слова для опису враження, яке неможливо передати.
Він має градуси: просто глибокий, більш глибокий, дійсно глибокий голос і голос «я-майже-на-межі».
Усі ці голоси потрібні. Тож будемо вчитись застосовувати їх, аби свідомо поглиблювати свої тексти та торкатися сердець.
Що робити, якщо не пишеться? Як завжди залишатися у гарній письменницькій формі? Як написати щось дійсно геніальне?
ТРИ ЛАЙФГАКИ «ПИСЬМЕННИЦЬКОГО МЕТОДУ»
КАРТИНКА-МОМЕНТ
Письменницький метод — це калейдоскоп особливих вправ та концептів, що радше схожі на психологічну або акторську практику, тільки у тексті. Тут ви одразу і режисер, і сценарист, і актор свого власного кіно.
⠀
Серед цього розмаїття є й інструмент візуалізації — “Картинка-Момент”. Ця вправа допомагає не розказувати, а показувати.
Функція Картинки-Моменту полягає в створенні кінематографічного ефекту. Хороші письменники роблять це постійно. Можна відкрити будь-яку художню книжку і ви одразу побачите цей прийом. Сцени, які конструюють професійні автори, — настільки яскраві, начебто ви й справді дивитеся фільм.
Картинка-Момент — немов механічний пристрій із декількома рухомими частинами. Є варіативний алгоритм того, що треба зробити, аби текст ожив та став дійсно візуальним. Але, зрештою, це досить простий пристрій. Як тільки ви його опановуєте, одразу ж виявляєте, що існують нескінченні варіації. Тож Картинка-Момент стає будівельним блоком ваших кращих наративних епізодів.
ЖАХЛИВА АСОЦІАЦІЯ
“Так, зараз потрібно вигадати щось дуже оригінальне!”, — говоримо ми до себе, сидячи перед чистим аркушем. Хоп! І нічого! Мозок так працює.
І, навіть, якщо поставити ціль писати якомога винахідливіше, використовувати абсолютно нелогічні слова, все одно наш мозок підключатиме логіку, аби знайті ці слова.
Те, що ми з вами збираємося робити, не буде ані вільною асоціацією, ані потоком свідомості. Ціль нашої вправи — порушити логічний потік думок та зламати систему вибору асоціацій нашого мозку.
У вправі використовується те, що Джек називає асоціацією «випадкового образу» або психовізуальною асоціацією. Слова та образи генеруються випадково й імпульсивно, а не логічно. Наш мозок дуже підлий товариш: він завжди вибудовує власну логіку. Використовуючи цю вправу, ми придумаємо кілька разючих ефектів, на які не здатне наше мислення.
Жахлива асоціація — інструмент для генерації геніальних осяянь.
Ось ви пишете ні про що, а вже наступного разу отримуєте найдетальніший бриф; зараз ви пірнаєте у глибини себе, аби дістати свій глибокий голос, аж ось — ковзаєте по поверхні, наче у смолтоці: кожен з цих епізодів — ваш особистий досвід побудови нового бачення. Крутих експериментів!