Сьогодні, 21 березня, відзначають Всесвітній день поезії (World Poetry Day). Символічно, що свято запровадили саме на стику двох століть, а вперше відсвяткували у 2000 році. Своїй появі День поезії завдячує комітету ЮНЕСКО, у якому, мабуть, вирішили, що XXI століття без підтримки поезії — ніяк не впорається зі своїми викликами.
За задумом до Дня поезії створюватимуться нові можливості для невеличких видавництв, що частіше за все й відкривають молодих поетів та поеток читачеві. До того ж у ЮНЕСКО сподіваються, що свято зміцнить традицію поетичних виступів та літературних клубів. Частково це пов'язано й із менш виграшним положенням поетів у сучасній літературі, які, на відміну від прозаїків, значно рідше випускають бестселери.
Рима й ритм супроводжують людство ще з доісторичних часів, коли навіть до виникнення писемності лишалися століття. Ще первобутні люди відкрили для себе силу поезії, адже під час ритуалів використовували слова з певним ритмом та римою. Завдяки цьому чіткий порядок слів легше запам'ятовувався та його було простіше передавати іншим.
Поезія дала людству надзвичайно багато. З античних часів вона стає справді високим, навіть елітарним мистецтвом. Паралельно кожна культура вибудовує свої закони щодо ідеальної поетичної форми. У багатьох країнах саме поетичні форми вперше відкривають народові його літературну мову. Так було і в Україні. Тут ми ще раз дякуємо Котляревському за «Енеїду».
Зараз поезію рідше купують, проте не менш її потребують, ніж колись, бо магія ідеально підібраних слів за формою та змістом діє й понині. Але щоб отримувати насолоду від віршів та поем, до поезії себе варто привчати, як до делікатесу. Не кожен день, поступово й обов'язково зі смаком. Тут багато важать саме переклади поетичних творів, що є окремим видом мистецтва, бо аби передати й риму й ті оригінальні художні образи, що створив автор/ка, потрібно докласти надзвичайно багато зусиль.