ЗВ’ЯЗАТИСЯ
З НАМИ
ТРИДЦЯТЬ
Life

ТРИДЦЯТЬ

Сьогодні тридцяте жовтня. Чому тридцяте? Третє! Вдруге за сьогоднішній день обмовляюся.

Для когось це звичайний день. Понеділок. А у мого сина день народження. Йому тридцять. Я не вірю числам, я не можу їх прийняти.

Я добре пам’ятаю свою вагітність. Накатує шум у голові і я втрачаю свідомість. Це повторюється в транспорті, на вулиці – де завгодно. Дискомфорт, нудота, жах.

Свого сина я виношувала на п’ятому курсі інституту. Ми разом переживали державні іспити, захист дипломної роботи, працевлаштування.

Вагітну ніхто не хотів брати на роботу, але мусили. Мене довгий час футболили по селах Полтавщини. І коли, нарешті, взяли на роботу, я не встигла попрацювати і дня, пішла у декретну відпустку.

Народження сина було дуже важким. Шістнадцять годин нестерпного болю… І ось у мене на руках богатир. Принаймні так сказав лікар. 54 сантиметри, вага 3,850.

Мені здається, що наша перша зустріч із сином – переляк. Він дивився на мене змучену зі сплутаним волоссям. Я бачила туго закутану в пелюшки дитину з позначкою на лобі.

Я вдивлялась у синові очі і намагалась побачити щось рідне, щось бодай віддалено схоже на мене.

Наші стосунки складалися дивно. Син кричав днями і ночами. Виснажена, я готова була спати стоячи, сидячи, будь-як. Мені усе здавалося знущанням.

Я боялася вікових криз і хвороб. Я не могла розслабитися. У голові молотком відбивало: «Ти вчителька! Твоя дитина має бути взірцем!»

А син думав інакше. Він не хотів бути взірцем. Син хотів займатися спортом, бути в центрі уваги, користуватися авторитетом серед однолітків.

Мій син не завдавав мені клопоту. Я не мала з ним проблем. Навчався на відмінно, вступив до інституту, закінчив магістратуру. Усе, як хотіла мама.

Повернувшись з навчання, мій син сказав: «Ось твій диплом! Вибач, але я не хочу працювати за спеціальністю! Буду робити як я хочу!» 

Мій син вийняв житло і почав жити самостійно.

Мені було боляче. У моїй голові не вкладалося, що син пішов від мене.

Я розумію, що дитину треба відпускати.

Коли я народила, мені віддали пуповину сина. Вона зберігається вдома. У народі кажуть: «Тут закопаний пуп!». Він закопаний у моєму серці.

Сьогодні сину тридцять. Мені прикро, що я писала сценарій його життя. Я не можу передати словами мої почуття до нього.

Я бажаю своїй дитині звільнитися від моїх тенетів. 

Будь вільним!

Я не вірю в числа, але сьогодні весь час говорю і пишу ТРИДЦЯТЬ.

Learn More
ЧЕРВОНА ШАПОЧКА А ЛЯ ІЗДРИК
Навряд чи.
ВІКНО НА МОЇЙ КУХНІ
ЗАБАГАТО
ДЗЕРКАЛА
7 БЕРЕЗНЯ 2022
О ЛЄНЬ, Я ТЮЛЄНЬ.
ГРОШІ
УЛОВ
ВИ  ЦЕ ЧУЛИ
ЗАПИС 1 ЛИСТОЧКИ
МІСТО, ЯКЕ Я НЕНАВИДЖУ!
Я ЗНАЮ.
ВІДКЛАДЕНІ ПОЦІЛУНКИ
А ПАМ'ЯТАЄШ
НО́СКИ
Біженці
ДИМ ВІД СОНЦЯ

Контакты

Registration is closed, you can enroll in the next course
COURSE REGISTRATION
Choose your class
Payment:
you can split the payment into two parts: 50% upon registration and 50% after the first class