Мама соромиться моїх матюків. Мама вірить, що я можу осоромити їх із батьком. Не я сама себе. Я — їх.
— Оце дивлюся твій фейсбук і краснію, — каже мама, подзвонивши мені на вайбер, — Ти там матюкаєшся, — каже мама.
Другий день листопаду. Шоста вечора. Я сиджу на коричневій спинці дивану, зігнувши ноги в колінах. Я посміхаюсь на камеру.
— Мам, ти думала, що я в тридцять не знаю матюків?
— Та може й знаєш, але ж не отак їх кругом виставляти, — каже мама. Вона теж посміхається в камеру.
Як же мене зайобує бути правильною, — думаю я. Не кажу цього мамі вголос. Я не можу їй так сказати. Думати можу. І на фейсбуці своєму писати так можу. І що заїбалася. І що книжка прочитана хуйова. І що мій кіт йобнувся, унюхавши з аптечки валер’янку.
— Ну короче, мам, давай без нотацій, — кажу я вголос, — я не стану писати інакше тільки тому, що тобі стидно.
— Не тільки мені, а й батькові, — каже мама.
— Проїхали. Що у вас нового? — питаю я.
— Та шо нового? Вчора, як стемніло, оп’ять сім безпілотників летіли. «Мопеди» оті іранські. Як почали в пів десятого, і кожні двадцять п’ять хвилин тоді. Я після першого вже не спала. Считала. Сім штук.
— Капець, — єдине, що можу сказати я, — Ну хоч не до вас.
— Хоч не до нас, — каже мама, — Так а шо там з пирогом? Даси рецепт? – питає вона, — Я щас запишу, поки світло є.
— Мам, та який там рецепт. Все як для шарлотки, тільки менше цукру і зі сметаною.
— Давай діктуй, — каже мама і махає відкритим зошитом мені в камеру, — Я приготовилась.
— Ну пиши. 200г жирної сметани + 3 яйця + 150г цукру. Все це змішати і збити міксером. Записала?
— Давай далі, — каже мама і шарудить ручкою.
— Далі просіюєш туди 200г муки, додаєш 1 чайну ложку розпушувача і треш трохи лимонної цедри. Знову збиваєш усе міксером.
— Лимонної шо? – питає мама.
— Цедри, мам. Шкурку лимона треш на самій дрібній терці.
— А, шкурку. Тю. Та так би й сказала. Далі.
— Далі два яблука / дві груші / чотири великі сливи або десять-п’ятнадцять вишень ріжеш тонкими кільцями. Не кубиками. Кільцями. Ти з чим пектимеш?
— Зі сливами, — каже мама.
— Ну от береш чотири великі сливи, ріжеш їх тонкими кільцями. Грієш духовку на 180 градусів. Форму змащуєш вершковим маслом. Вливаєш половину тіста. Викладаєш половину нарізаних слив. Вливаєш решту тіста. Викладаєш на верх решту нарізаних слив. Випікаєш 35-45 хвилин, дивись по готовності.
— А тоді зверху сахарна пудра? – питає мама і ще щось записує в зошит.
— Я не посипаю, але ти можеш, — кажу я.
— Я посиплю, — каже мама.
— Не сумніваюсь, — кажу я.
— Шо? — перепитує мама.
Ілюстрація: Мариан Барабанова
Comments