ЗВ’ЯЗАТИСЯ
З НАМИ
ПОДОРОЖНИК
Life

ПОДОРОЖНИК

Я дивна.  

Слава Богу, що я це визнаю. Уже легше. Реально складно було, коли я просто не підходила. Нікуди не підходила. Скрізь зайва була. Ну... мені ніхто не казав, що я зайва, навпаки... але чому ж я так себе відчуваю? 

Бо я дивна. 

Мені кажуть бути простіше. Мені кажуть, голосно це кажуть. А потім називають моє ім’я. З таким характерним притиском на перший склад. Я від того притиску забуваю, що в моєму імені є ще й інші звуки. 

Я дивна. 

Мені постійно болить чуже. Я — подорожник-трава. Там, де болить, мене прикласти можна. Раз я розплакалась, як побачила чоловіка без рук і ніг. Це було відео. Нам в класі показували. Він там казав, що щасливий. А я плакала. Казав, що в нього черевики у шафі є, так ну... на всяк випадок. Ніг нема, а туфлі є. Боже, я не додивилась до кінця. 

Я відкрила двері кабінету.  

Багато дітей. Багато парт. Багато звуків за спиною. То з відео: чоловік говорить якось мовою, його перекладають. Я відчуваю, що щоки в мене дуже червоні. Ніс напух. Очі пече. А найгірше мені між лопаток і між грудей. Як проштрикнули наскрізь. Як комаху насадили на шпильку. Внизу дверей слід від чиєїсь підошви. Білі двері. Чорна  підошва. У людини, яка її лишила є туфлі. Значить, і ноги в неї є. А в того чоловіка...  

Я вийшла в коридор. Я тихо закрила двері. 

Багато дітей там. Тепер за дверима. Багато парт там. Тепер за дверима. Багато звуків там. Тепер за дверима. Один слід підошви. Там, за дверима. 

Я притулилася до стінки. Я піднімала плечі. Я опускала плечі. Я хапала повітря. Я не могла дихати. Я гнулась вниз. Я  – подорожник-трава. 

Відкрились двері. Ще раз. Закрились двері. Хлоп. 

З усіх людей, що мають ноги в класі, до мене вийшла лише одна людина. Одна людина. Вона нічого не сказала. Стала біля мене. Мені стало легше. Я вчилася дихати знову. 

Але я не перестала від того бути дивною. 

Мені кажуть: не бери близько до серця. Я і не хочу брати. Воно саме бере. Я хочу бути нормальною. Я хочу не  відчувати біль. Я закриваюсь. Я зручна. Я мовчу. Я німію. Я — тепер не я. Я — не подорожник-трава. Я нормальна. Тепер нормально? 

Я нормальна. Зі мною все добре. Так, я нормальна. Правда, я абсолютно нормальна. Без проблем. Тільки  прикидатися виходить погано. 

Я дивна. Я нічого не можу з цим зробити. 

У мене на вікні живе жук. У нього немає однієї лапи. Вже рік живе. Спочатку він був зелений і без лапи. Потім було літо. Я його не бачила. Восени він повернувся. Коричневий і без лапи. Без тої самої однієї лапки. 

Я назвала його Гріша. Як Грегор Замза із книги. Я його не викину як в книзі. Йому треба подорожник-трави. Я його люблю. Він не говорить, що щасливий без лапи. Він просто є. Він вміє літати. І в нього вуса такі. Довгі. 

Йому я не дивна. Я йому потрібна. Він живе у квітах, які я вирощую. Він часто сидить на гібіскусі. Я кладу Гріші кору. І яблука трохи давала. Але кора краще. Я знаю маршрут, яким він ходить. Я переживаю, коли він кудись летить і...  ну коли я його не можу знайти у гілках.  

Пізнавати ще
УКРАЇНСЬКИЙ ОРКЕСТР
ЦУКРОВА ПУДРА
ЛЮБЛЮ
ЧЕРВОНА ШАПОЧКА А ЛЯ ІЗДРИК
Навряд чи.
ВІКНО НА МОЇЙ КУХНІ
ЗАБАГАТО
ДЗЕРКАЛА
7 БЕРЕЗНЯ 2022
О ЛЄНЬ, Я ТЮЛЄНЬ.
ГРОШІ
УЛОВ
ВИ  ЦЕ ЧУЛИ?
ЗАПИС 1. ЛИСТОЧКИ.
МІСТО, ЯКЕ Я НЕНАВИДЖУ!
Я ЗНАЮ
ВІДКЛАДЕНІ ПОЦІЛУНКИ
А ПАМ'ЯТАЄШ
ТРИДЦЯТЬ
НО́СКИ
БІЖЕНЦІ
ДИМ ВІД СОНЦЯ

Контакты

Реєстрацію завершено, ви можете записатися на наступний набір
Реєстрація на курс
Ви хочете займатися:
Тип оплати:
Оплата вноситься двома частинами: 50% при реєстрації на курс та 50% на першому занятті.

Студентам ВНЗ знижка 50%.
Ветеранам АТО/ООС знижка 100% (конкурсний відбір).
Військовослужбовцям ЗСУ знижка 100% (конкурсний відбір).